Телефон у домашній мережі може мати адресу 192.168.1.25, а зовнішній сервіс показувати зовсім іншу IPv4-адресу. Це не обов’язково помилка. Частина адресного простору виділена для приватного використання: такі адреси можна повторно застосовувати в незалежних локальних мережах, не роблячи їх глобально унікальними.
Три приватні блоки
| Блок | Діапазон |
|---|---|
| 10.0.0.0/8 | 10.0.0.0 — 10.255.255.255 |
| 172.16.0.0/12 | 172.16.0.0 — 172.31.255.255 |
| 192.168.0.0/16 | 192.168.0.0 — 192.168.255.255 |
Не весь простір 172.x.x.x є приватним. Наприклад, 172.15.x.x не належить до наведеного приватного блоку. Водночас адреси поза цими трьома блоками не автоматично придатні для призначення у власній мережі: існують інші спеціальні діапазони та правила їхнього використання.
Де з’являється NAT
Домашній маршрутизатор часто використовує перетворення адрес, щоб кілька пристроїв могли виходити назовні через одне підключення. Вихідна адреса, яку бачить зовнішній сервіс, тоді не збігається з локальною адресою ноутбука. Сам NAT не є повним описом політики безпеки: доступ залежить також від стану з’єднань, фаєрвола, переадресації портів і можливостей IPv6.
Чому важлива адреса на зовнішньому інтерфейсі
Якщо між вашим маршрутизатором та інтернетом є ще один рівень перетворення адрес у провайдера, звичайне налаштування переадресації портів на домашньому роутері може не дати очікуваного результату. Не відкривайте навмання додаткові порти. Спочатку порівняйте зовнішню адресу інтерфейсу роутера з адресою, яку бачить зовнішній сервіс, та уточніть схему підключення у провайдера.
Що записати для діагностики
Корисний мінімум — адреса пристрою, довжина префікса або маска, типовий шлюз, DNS-сервери та спосіб отримання параметрів. Не публікуйте ці дані разом із паролями, серійними номерами й даними доступу. Для пояснення проблеми найчастіше достатньо схеми з узагальненими позначеннями пристроїв.